Що таке Юдея і Самарія і звідки взялася назва «Західний берег»?

Дві назви для однієї смуги нагір'я між прибережною рівниною Ізраїлю та річкою Йордан. Юдея і Самарія — це івритська й біблійна назва, «Єгуда ве-Шомрон» в офіційній ізраїльській мові, пагорбів на схід від лінії перемир'я 1949 року. Більшість міжнародних редакцій кажуть «Західний берег». Ці назви охоплюють здебільшого ту саму територію. Але розповідають вони не одну й ту саму історію. Одній назві тисячі років. Інша походить з 1948 року. Цей сайт пише «Юдея і Самарія» і згадує «Західний берег», коли так пише джерело.

Географія

Юдея — південне нагір'я з історичним центром у Хевроні, з Віфлеємом і блоком Ецьйон між Хевроном та Єрусалимом. Самарія — північне нагір'я, що включає Наблус, Дженін і міста вздовж західного краю в напрямку Тулькарма і Калькільї. Між ними лежить Єрусалим, а Йорданська долина утворює східний схил до річки. Anti-Defamation League зазначає, що це нагір'я з давніх часів відоме як Юдея і Самарія і що ці назви залишалися в звичайному вжитку за часів Британського мандата. Довідник ЦРУ World Factbook у добірці Jewish Virtual Library наводить загальну площу близько 5860 квадратних кілометрів, включно з Латрунським виступом і північно-західною чвертю Мертвого моря, і розглядає Східний Єрусалим як окреме статистичне питання, навіть коли він на тій самій мапі.

Західний край — це лінія перемир'я між Ізраїлем і Йорданією 1949 року, «зелена лінія». ADL описує її як лінію розмежування, проведену після війни 1948 року і названу так через зелене чорнило на мапах. Це не договірний кордон. Загальна угода про перемир'я між Ізраїлем і Йорданією, підписана на Родосі 3 квітня 1949 року, сама це стверджує: жодне положення жодним чином не зачіпає прав, претензій і позицій будь-якої зі сторін в остаточному мирному врегулюванні палестинського питання, оскільки положення продиктовані виключно військовими міркуваннями. Лінії розмежування погоджено без шкоди для майбутніх територіальних урегулювань чи ліній кордону. Лінія припинення вогню. Не погоджений міжнародний кордон. Хто називає її кордоном Ізраїлю, має пояснити, чому угода, яка її провела, каже інакше.

Коротко про історію

Юдея і Самарія — назви стародавніх царств, і вони проходять крізь усю єврейську Біблію. «Західний берег» — географічний неологізм середини ХХ століття: берег річки на захід від Хашимітського королівства, після того як Арабський легіон Трансйорданії захопив нагір'я у війні 1948 року. Етимологічна примітка Factbook ЦРУ зазначає, що ця назва стосується землі, яку Йорданія утримувала й адмініструвала після 1948 року, на протилежному від власне Йорданії березі річки. CAMERA зазначає, що англійські назви Judea і Samaria були у звичайному вжитку, зокрема серед британських мандатних посадовців, доки йорданське правління не запровадило «Західний берег», і що носії івриту й досі щодня кажуть «Єгуда ве-Шомрон».

24 квітня 1950 року Палата депутатів і Палата знаті Йорданії на спільному засіданні ухвалили об'єднати два береги Йордану в одну державу. Майже ніхто цього не визнав. Jewish Virtual Library називає Велику Британію і Пакистан єдиними країнами, які це зробили. Виклад Washington Institute наводить ту саму пару, зазначаючи, що в деяких ізраїльських матеріалах згадується лише Британія. Король Абдалла діяв усупереч запереченням Ліги арабських держав. За дев'ятнадцять років йорданського правління незалежної арабської держави там не було створено.

CAMERA зазначає, що євреям заборонялося жити чи купувати майно на підконтрольному Йорданії нагір'ї. Старіші єврейські громади в Хевроні, Старому місті Єрусалима і Гуш-Ецьйоні були знищені або вигнані 1948 року. Ізраїль відібрав цю територію в Йорданії під час Червневої війни 1967 року і відтоді адмініструє її. 31 липня 1988 року король Хусейн офіційно відмовився від претензій Йорданії і розірвав правові та адміністративні зв'язки із Західним берегом, відмовившись від анексії 1950 року.

Багато іноземних урядів, а також араби в Юдеї і Самарії називають присутність Ізраїлю «окупацією». Ізраїль говорить про оборонну війну, спірне право власності після анексії, яку майже ніхто не визнав, стратегічну глибину і історичні зв'язки. Поставте очевидне запитання: відібрано в кого? Останнім правителем була Йорданія, чию анексію майже жодна держава не прийняла і від якої сама Йорданія відмовилася.

Після 1967 року ізраїльтяни повернулися до Гуш-Ецьйону і Хеврона й збудували нові громади. Першою стала Кфар-Ецьйон, відбудована у вересні 1967 року на місці блоку, знищеного 1948 року. Араби в Юдеї і Самарії називають ці громади незаконними поселеннями. Ізраїль оскаржує таке тлумачення. Їхній статус, як і кордони та Єрусалим, залишили для переговорів про постійний статус, які так і не завершилися договором.

Зони за угодами Осло

Ізраїльсько-палестинська тимчасова угода, підписана у Вашингтоні 28 вересня 1995 року і відома як Осло II, поділила нагір'я на три зони на перехідний період не довше п'яти років від угоди «Газа — Єрихон» травня 1994 року. У зоні A, переважно у великих арабських містах, Палестинська адміністрація відповідає за цивільні справи і внутрішню безпеку. У зоні B вона відповідає за цивільні справи, а Ізраїль має верховну відповідальність за безпеку. Зона C — це Західний берег поза зонами A і B. Там Ізраїль зберіг цивільний і безпековий контроль, а визначені повноваження мали бути передані пізніше. Цю передачу так і не завершили. Переговори зупинилися після насильства, яке почалося 2000 року.

Washington Institute і добірка даних ЦРУ оцінюють зону C приблизно в 60 відсотків території під цивільним і військовим контролем Ізраїлю. Мапа тимчасових домовленостей Jewish Virtual Library відводить зоні A близько 18 відсотків, зоні B — близько 22 відсотків, а зоні C — 60 відсотків. У зонах A і B, приблизно на двох п'ятих території, живе більшість арабського міського населення. Дані про населення різняться залежно від визначень і дат, насамперед від того, чи включено Східний Єрусалим. ADL наводив близько 2,7 мільйона арабів в Юдеї і Самарії та близько 400 000 ізраїльських євреїв у поселеннях, без Східного Єрусалима. Добірка ЦРУ станом на липень 2020 року наводила загальну чисельність населення близько 2,9 мільйона і зазначала близько 419 000 ізраїльських поселенців на Західному березі станом на 2018 рік.

Осло не скасувало безпекової ролі Ізраїлю. Ізраїльські сили й далі входять до зони A, зокрема під час рейдів проти терористів. І тримайте Газу окремо в голові. Ізраїль вивів своїх цивільних і армію із Сектору Гази 2005 року. ХАМАС захопив Газу 2007 року. Газа — окрема прибережна територія. Вона не є частиною Юдеї і Самарії.

Чому назва важлива

Кожну назву сприймають як вибір сторони. Офіційний іврит Ізраїлю вживає «Єгуда ве-Шомрон». Більшість іноземних міністерств закордонних справ і редакцій вживають «Західний берег». Арабські та єврейські мешканці живуть у містах, селах, таборах біженців та ізраїльських громадах, і обидва народи мають історичні зв'язки, яких жодна назва не скасовує.

Старіша назва сама по собі не вирішує питань кордонів, громадянства чи прав людей, які там живуть. Але одне вона викриває: «Західний берег» — не нейтральна назва за замовчуванням, що впала з неба. Це термін для землі, яку Йорданія щойно захопила. Юдея і Самарія — не гасло, вигадане після 1967 року. Це стародавня і мандатна назва тих самих пагорбів.

Вживайте будь-яку назву, якщо мусите, але знайте, яка з'явилася першою. А тоді переходьте до фактів: хто керує якою зоною, хто де живе і що насправді кажуть підписані угоди.

Ця стаття — довідкова. Докази з війни в Газі — у фільмі «Наза: Справжня історія», де старші командири й офіцери розвідки ЦАХАЛу розповідають, як велася війна проти терористичної організації ХАМАС. Його можна безкоштовно переглянути з англійськими субтитрами. Про те, з чого почалася ця війна, читайте що сталося 7 жовтня 2023 року.