Наза: Справжня історія

Ізраїльський документальний фільм тривалістю 41 хвилина, який можна безкоштовно переглянути на цьому сайті. Старші командири резерву та офіцери розвідки ЦАХАЛ, які служили в Газі, пояснюють, як велася війна і чому, а фільм показує фото, відео та документи поруч із їхніми словами. Це не виправдання. Це докази.

Троє приватних громадян: Рої Даніно, Аріель Авербух і Хагай Гутман. Вони зняли фільм і заплатили за нього самі. Жоден уряд, армія чи організація його не фінансували. Про них можна прочитати на сторінці Про фільм.

Ні. Фільм «Наза: Справжня історія» зняли троє приватних осіб і оплатили його виробництво з власної кишені. Ми не отримували жодного фінансування чи виробничої підтримки ні від уряду, ні від армії, ні з будь-якого іншого зовнішнього джерела. Ні уряд Ізраїлю, ні ЦАХАЛ не знали, що ми знімаємо цей фільм, доки його не було завершено.

Наша незалежність очевидна. Тим часом публікації The Jerusalem Post порушили питання про багаторічне партнерство режисера NAZA Юваля Абрахама з Ахмедом Альнауком і про звинувачення щодо зв’язків Альнаука з ХАМАС. Питання незалежності та афіліацій заслуговують на однаково прискіпливу перевірку щодо обох фільмів.

Посольство Ізраїлю в США поширило готовий фільм із власної ініціативи, без нашого відома і без узгодження з нами. Ми вважаємо, що воно зробило це тому, що сила фільму — у правді, яку він розкриває за допомогою незаперечних доказів, і ми вітаємо, коли люди та установи поширюють наш незалежний фільм, щоб глядачі могли самі вивчити ці докази.

Жодної.

Візуальні докази — головне, що відрізняє ці два документальні фільми. Ми вказуємо, які посади наші співрозмовники обіймали під час війни, і показуємо їхні свідчення з перших вуст разом з об’ємною візуальною документацією: фотографіями, записами нагрудних камер, зйомкою з дронів і літальних апаратів, аналізом місцевості та справжніми кадрами з кабіни пілота, на яких видно, як удари скасовують, бо поруч були цивільні. Ці матеріали дають глядачам конкретні докази, які можна зіставити зі свідченнями.

Ці кадри називали «розсекреченими». Ми отримали їх не так. Ми не розсекречували матеріали й не отримували їх у межах виробничої домовленості з ЦАХАЛом. Частину раніше не оприлюднених матеріалів зняли самі солдати, які дають свідчення, і передали їх нам безпосередньо, без будь-якої інституційної участі ЦАХАЛу.

Достовірність документального фільму залежить від того, наскільки переконливо він підкріплює свої твердження. Що особисто бачив кожен свідок? Яку посаду він обіймав і за що відповідав? І головне: які підтвердні докази, якщо вони взагалі є, справді показано глядачеві і що вони доводять?

Захист джерел може бути виправданим. Але анонімність не може замінити докази, а серйозні звинувачення потребують більшого, ніж «повірте мені на слово». Ми відкриті до перевірки наших свідчень і документів. Ми очікуємо, що той самий стандарт буде застосовано і до NAZA.

Ні. Окрім того, що фільмом незалежно діляться в соціальних мережах, ми не отримували від уряду Ізраїлю жодної допомоги з прокатом чи просуванням.

Дехто стверджує, що аналіз дій ХАМАС оминає питання, які порушує NAZA. Ми це відкидаємо. Дії ХАМАС необхідно враховувати в будь-якому серйозному аналізі цивільних жертв у Газі. Будь-яка розповідь, що ігнорує навмисні методи ХАМАС, який ставить цивільних під вогонь, дає викривлену картину. Подивіться «Наза: Справжня історія», щоб побачити методи ХАМАС на власні очі.

Наша позиція чітка: «Наза: Справжня історія» доводить, що задокументовані практики — не просто поодинокі випадки, а систематичні методи ведення війни, які ставлять цивільних під вогонь і дають ХАМАС змогу використовувати їхні страждання та загибель для пропаганди. Фільм представляє свідчення з перших вуст і візуальні докази, що підтверджують цей висновок.

Про що свідчать пріоритети ХАМАС, коли його терористи скидають форму й навмисно ховаються серед цивільних? Наш фільм відповідає на це питання.

ЦАХАЛу не дали можливості відповісти на конкретні звинувачення NAZA до першої публікації фільму. Той самий базовий стандарт відповідальної журналістики має застосовуватися до обох фільмів.

Подивіться обидва фільми, вивчіть візуальні докази, які є в одному і яких бракує в іншому, і вирішіть самі.

Це чинні офіцери на посадах у розвідці та оперативних підрозділах, тому фільм не розкриває їхніх особистостей. Вони сидять спиною до камери, а фільм називає посаду, яку обіймав кожен. Те, що ви чуєте, підкріплене тим, що ви бачите: відео й документи — на екрані.