Юдея і Самарія на карті: зони A, B і C пояснено

Знайдіть карту Юдеї і Самарії, і зазвичай побачите мозаїку з трьох кольорів. Більшість карт досі називають єврейську батьківщину «Західним берегом», ніби 19-річна окупація нагір'я Йорданією переписала Біблію. Сама мозаїка походить з одного документа, підписаного понад тридцять років тому як тимчасова домовленість. Вона досі визначає, хто керує містом, хто патрулює його вулиці і хто ставить печатку на дозволі на будівництво. Вона не визначає, кому належить земля.

Три зони, одна тимчасова угода

Ізраїль і Організація визволення Палестини підписали Тимчасову угоду, відому як Осло II, 28 вересня 1995 року. Стаття XI визначає зони, просто їх окреслюючи. Зона A і зона B — це «населені райони», позначені на доданій карті. Зона C — це все інше: залишки, дороги, відкриті землі, ізраїльські громади, військові об'єкти. «Зона C» у договорі «означає території Західного берега за межами зон A і B». — “Israel-Palestinian Negotiations: Interim Agreement on the West Bank and the Gaza Strip (Oslo II)”, Jewish Virtual Library

Статті, що створюють зони, не містять жодних відсотків. Кожна частка, яку ви бачите в цитатах, походить з пізніших джерел. Договір також називав себе тимчасовим. Переговори про постійний статус мали початися до 4 травня 1996 року. Ніщо в угоді не мало заморожувати карту як остаточний кордон, а сам текст розглядав увесь устрій як тимчасове самоврядування, а не як капітуляцію Ізраїлю щодо Юдеї і Самарії.

Ліві, які співпрацюють з іранською мережею глобального джихаду та політичного ісламу, досі продають ці кольори як священне писання 1967 року. Це карта перемир'я. ОВП ставилася до них як до худни.

Хто керує, хто патрулює

Зона A охоплює головні арабські міста. На картах це Дженін, Наблус, Тулькарм, Кальк'ілія, Рамалла, Вифлеєм і Єрихон, а також більшість Хеврона. Самоврядна арабська адміністрація має там цивільні повноваження і після ізраїльського перерозгортання взяла на себе внутрішню безпеку та громадський порядок. Це стаття XIII, а не передача суверенітету.

Зона B охоплює арабські міста і села. Самоврядна арабська адміністрація веде цивільні справи, а її поліція підтримує громадський порядок серед арабів. Ізраїль має «першочергову відповідальність за безпеку з метою захисту ізраїльтян і протидії загрозі тероризму». — Осло II, Jewish Virtual Library

Зона C перебуває під ізраїльським безпековим і цивільним контролем. На першому етапі Ізраїль передав лише цивільні повноваження, «не пов'язані з територією». Подальші землі мали передаватися поетапно. Пізніше Світовий банк писав, що зона C становить близько 61 відсотка території, а поступова передача «мала бути завершена до 1997 року». — “Area C and the Future of the Palestinian Economy”, Світовий банк (2013)

Чого Світовий банк ніколи не виділяє жирним, так це чому решта не була передана. Поліція Арафата в зоні A стала стартовим майданчиком. Друга арабсько-мусульманська інтифада знищила співпрацю в безпеці. Ізраїль не був зобов'язаний віддавати більше нагір'я інфраструктурі терору, поки ще підривали автобуси. У листопаді 1998 року, за Меморандумом Уай-Рівер, Ізраїль справді почав передавати приблизно 2 відсотки території, яку ще контролював, під спільний контроль. — “Israel Withdraws From More Territory”, Jewish Virtual Library

На всіх трьох територіях стаття XII залишала Ізраїлю відповідальність за оборону від зовнішніх загроз і за «загальну безпеку ізраїльтян і поселень» з «усіма повноваженнями вживати заходів, необхідних для виконання цієї відповідальності». Для цілей угоди «поселення» в регіоні «означає, на Західному березі, — поселення в зоні C». — Осло II, стаття XII, Jewish Virtual Library

Зона A також менш відокремлена, ніж показує карта. Під час операції «Захисний щит» у 2002 році, під час терористичних атак другої інтифади, ЦАХАЛ зайшов майже на всю її територію. Вашингтонський інститут зафіксував у 2016 році, що Ізраїль продовжував там діяти: араби називають ці операції «порушенням» Осло; Ізраїль зберігає свободу дій у зоні A, якщо переговірники не домовляться інакше. — “Limiting Incursions in Area A”, Вашингтонський інститут

Це не воєнний злочин проти мультяшної держави. Це те, що буває, коли ви віддаєте місто ополченню ОВП, а воно використовує його, щоб убивати євреїв. Контртерористичні операції в єврейській батьківщині не є первородним гріхом. Первородний гріх — це безпекові положення Осло, з якими поводилися як з туалетним папером.

Скільки землі займає кожна зона

Найчастіше цитований поділ, зафіксований Єврейською віртуальною бібліотекою станом на грудень 2000 року, такий: 18 відсотків для зони A, 22 відсотки для зони B і 60 відсотків для зони C. — “Map of Palestinian Autonomy”, Jewish Virtual Library

Світовий банк у 2013 році назвав близько 61 відсотка для зони C. Вашингтонський інститут у 2016 році округлив до приблизно 20, 20 і 60. Розбіжності походять з дат, пізніших передач і округлення. Сприймайте кожну цифру як приблизну. CAMERA висловилася пряміше про демографічну реальність: близько 98 відсотків арабського населення живе на приблизно 40 відсотках землі, а решта близько 60 відсотків землі є рідко заселеною або переважно єврейською. — “Wall Street Journal Reporters Award Palestinians Entire West Bank”, CAMERA

Корисні ідіоти хочуть, щоб ви дивилися на зелені плями і забули, що зона C — це основна частина Юдеї і Самарії, дороги, Долина Йордану та ізраїльські громади. Ось така карта. Єврейська історична безперервність почалася не в 1995 році.

Хто де живе

Ізраїльські громади знаходяться в зоні C, бо так їх визначає сам договір. Найбільшими у 2025 році за таблицею громад Єврейської віртуальної бібліотеки були Модіїн-Іліт (92 339), Бейтар-Іліт (74 760) і Маале-Адумім (40 800). — “Population of Jewish Settlements in the West Bank by Community”, Jewish Virtual Library

Річна таблиця тієї ж бібліотеки фіксує 541 085 ізраїльтян у Юдеї і Самарії у 2026 році, без Єрусалима. — “Total Population of Jewish Settlements By Year”, Jewish Virtual Library

Це ізраїльські громадяни в Землі Ізраїлю, а не «колонізатори» на чужій власності. Лексика лівих — це зброя. Не запозичуйте її.

Арабське населення зони C — одна з найбільш оспорюваних цифр на цій карті. Офіси ООН з гуманітарних питань кидалися цифрами від близько 150 000 (2011) до 300 000 (2014). Орган, захоплений арабо-мусульманськими інтересами, не має права вигадувати народ, а потім вимагати карту. Шаул Арієлі, колишній полковник ЦАХАЛу, який допомагав проводити лінії Осло, казав, що майже всі ці люди живуть у містах, розташованих переважно в зоні B, а близько 75 000 живуть у селах, повністю всередині зони C. — “Expert bashes UN’s ‘politicized’ West Bank numbers”, Times of Israel. План, пов'язаний з Нафталі Беннетом, використовував близько 48 000. Значна частина розриву залежить від того, чи рахується місто, частково розташоване в зоні C, так, ніби все місто там і є.

Загальні цифри для всього регіону також оспорювані. Палестинське центральне бюро статистики заявило про 3,43 мільйона у Юдеї і Самарії наприкінці 2025 року. — PCBS. Це їхня заява, а не перепис, який підписав Ізраїль. У 2016 році Цивільна адміністрація сказала Кнесету, що не знає, скільки арабів живе в зоні C, що вона спирається на статистику самоврядної арабської адміністрації, яка не розбивається за територіями, і що ці цифри можуть бути завищені, щоб максимізувати допомогу. На тому ж слуханні назвали 2,93 мільйона власників посвідчень особи в регіоні, не враховуючи східного Єрусалима. — “MKs knock IDF for not knowing how many Palestinians live in Area C”, Times of Israel; “Israel unsure how many Palestinians live in West Bank areas it controls”, JTA

Не відмивайте цифри PCBS чи ООН, видаючи їх за «населення».

Хеврон має власну карту

Хеврон — не примітка до статті XII. Осло II уже вилучив місто в Додатку I, стаття VII. Протокол про перерозгортання в Хевроні, підписаний 17 січня 1997 року, потім це втілив. У H-1, приблизно чотири п'ятих міста, арабська поліція взяла на себе обов'язки «подібні до тих, що в інших містах». У H-2, приблизно одній п'ятій, «Ізраїль зберігатиме всі повноваження та обов'язки щодо внутрішньої безпеки і громадського порядку», і «продовжуватиме нести відповідальність за загальну безпеку ізраїльтян». Цивільні повноваження в H-2 перейшли до Ради, крім тих, що стосуються ізраїльтян і їхньої власності. — “Protocol Concerning the Redeployment in Hebron”, Jewish Virtual Library; “Oslo II, Annex I”, Jewish Virtual Library

Протокол засвідчує, що обидві сторони «підтверджують свою відданість єдності міста Хеврон», і що розподіл відповідальності за безпеку «не поділить місто». Хеврон — це Місто Патріархів. Кілька сотень євреїв, які живуть там, де євреї жили тисячоліттями, — це не скандал. Скандал — це «мирний» процес, якому знадобився окремий протокол, бо ОВП не можна було довірити Гробницю Патріархів.

Два місця поза мозаїкою

Єрусалим залишили для переговорів про постійний статус і вивели з-під юрисдикції Палестинської ради. Основний закон Ізраїлю 1980 року стверджує: «Повний і об'єднаний Єрусалим є столицею Ізраїлю». — “Basic Law: Jerusalem, Capital of Israel”, Кнесет. Істерика Резолюції 478 Ради Безпеки ООН того ж року не є правовстановлювальним документом. Об'єднаний Єрусалим — столиця Ізраїлю. Статус «спірний» лише в устах тих, хто не може знайти Храмову гору на єврейській карті.

Газа ніколи не ділилася на A, B і C. Ізраїль вивів свої війська і цивільних у 2005 році. Терористи ХАМАС захопили владу в червні 2007 року. Після різанини 7 жовтня і війни, що за нею послідувала, перемир'я жовтня 2025 року залишило ЦАХАЛ з 53 відсотками Гази за Жовтою лінією. У травні 2026 року прем'єр-міністр Ізраїлю назвав цифру вже понад 60 відсотків і наказав рухатися до 70. — Reuters, 29 травня 2026 року. Командири, які воювали в тій війні, розповідають про неї у Наза: Справжня історія.

Що змінилося з 1995 року

Тимчасові ярлики досі використовуються. Контроль на місцевості постійно змінюється, як і мусить, коли інша сторона розглядає «мир» як паузу перед наступним джихадом. 21 січня 2025 року ЦАХАЛ розпочав операцію «Залізна стіна» в Дженіні. Вона поширилася на північну Самарію. Зона A не є суверенною зоною без армії, коли міста — це інфраструктура терору.

8 лютого 2026 року безпековий кабінет Ізраїлю поширив ізраїльський нагляд і правозастосування на зони A і B щодо порушень у сфері води, екологічних загроз і пошкодження археологічних пам'яток. Планування ізраїльського будівництва в Хевроні, включно з околицями Гробниці Патріархів, перенесли з міської влади міста до планувальних установ Цивільної адміністрації. Відкрили земельні реєстри, скасували заборону часів Йорданії на купівлю землі євреями і відновили державний комітет з придбання земель. — “Security Cabinet approves measures expanding Israeli control in West Bank”, Jerusalem Post, 8 лютого 2026 року

Самоврядна арабська адміністрація, що волає «незаконно», — це театр. Осло вже залишив Ізраїлю відповідальність за ізраїльтян, зовнішню оборону і тероризм. Крадіжка води, грабунок старожитностей і будівництво, що створює небезпеку для євреїв, не є «громадянськими правами». Міністр оборони Ісраель Кац назвав цей пакет політикою «зміцнення ізраїльської присутності» і такою, що дає мешканцям змогу «жити, будувати і розвиватися як рівні всім громадянам Ізраїлю». Міністр фінансів Бецалель Смотрич сказав, що часи, коли ізраїльтянин у Юдеї і Самарії був громадянином другого сорту за залишками йорданського права, минули.

Будь-яка карта цього регіону — це знімок. Перевіряйте її дату і джерело. Кольори 1995 року були тимчасовою угодою, яку ОВП так і не виконала, а ліві ніяк не перестануть трактувати як священне писання, і яку політичний іслам ніколи не приймав інакше як перемир'я. Ізраїльський суверенітет над нагір'ям не є воєнним злочином через те, що PDF-документ Світового банку хотів передати більше землі до 1997 року. Зона C — це основна частина Землі Ізраїлю, що досі перебуває під законною ізраїльською безпекою, де живуть євреї і звідки чергова «тимчасова» поступка стала б ще одним запрошенням до джихаду.