Джої Лоу

Двоє біженців і обіцянка

Батьки Джої Лоу були біженцями. Його мати Ганна народилася в Берліні й дісталася Нью-Йорка у чотирнадцять років, після того як її родина пройшла шлях через Бельгію, Францію та Кубу. Його батько Едді народився у Відні й приїхав до Америки з родиною в 1939 році, у тринадцять років. Вони одружилися в 1949 році й виховували дітей у вдячності до країни, яка їх прийняла.

Усіх своїх дітей вони віддали до «Рамаз» — єврейської школи денного навчання на Мангеттені, щоб ті знали свою спадщину. Лоу навчався там від дитячого садка до дванадцятого класу, а потім, як і його мати, вступив до Нью-Йоркського університету. За його словами, батьки навчили його простих речей: поваги до іммігрантів і біженців, гордості за своє єврейство та глибокого зв’язку з Ізраїлем. «Ці цінності вплинули на все моє життя».

Ізраїль, 1973 рік

На третьому курсі університету, у 1971–1972 роках, Лоу навчався в Єврейському університеті в Єрусалимі. Коли в жовтні 1973 року почалася Війна Судного дня, він повернувся до Ізраїлю як волонтер. За його словами, цей досвід назавжди зміцнив його зв’язок з Ізраїлем.

2002: відправляти людей, а не речників

Навесні 2002 року теракти смертників вражали самі центри ізраїльських міст. Після різанини на Песах у готелі «Парк» у Нетанії 27 березня Ізраїль розпочав операцію «Захисна стіна», яку засудила значна частина світу. Лоу непокоїв не лише терор, а й те, як зображували Ізраїль: на його думку, медіа не пояснювали, чому Ізраїль мусить захищати своїх громадян, а американські туристи перестали приїжджати.

Якщо американці не приїжджатимуть до Ізраїлю, міркував він, молоді ізраїльтяни можуть поїхати до Америки. У квітні 2002 року він привіз трьох молодих ізраїльтян до американських університетів, а потім — двох юнаків, які щойно воювали в Дженіні. За кілька місяців він провів співбесіди із сотнями кандидатів і відправив 48 із них — усіх нещодавно демобілізованих і з вільною англійською — групами по троє у двотижневі поїздки коледжами, церквами, синагогами та старшими школами. Вони ночували в гуртожитках і жили поруч зі студентами. «Я не хотів, щоб ці молоді ізраїльтяни просто читали лекції американським студентам, — писав він. — Я хотів, щоб вони знайомилися з ними, жили поруч, слухали їх і налагоджували близькі зв’язки».

Так виникла Israel at Heart. За два десятиліття понад тисяча молодих ізраїльтян вирушили з нею в подорожі Америкою, а потім Європою та Південною Америкою, для яких Лоу шукав ізраїльтян, що володіли місцевою мовою. Від самого початку він включав до кожної групи з трьох осіб ізраїльтянина ефіопського походження, який міг із власного досвіду розповісти про дискримінацію та відповісти на твердження, що Ізраїль — держава апартеїду. У газетному нарисі про його роботу учасників делегацій назвали «найкращими послами Ізраїлю».

Стипендія й нове покоління

У 2006 році Лоу звернувся до професора Уріеля Райхмана, засновника Міждисциплінарного центру в Герцлії, нині Університету Райхмана, і запропонував стипендії для ізраїльських студентів ефіопського походження. Критерії він визначив сам: добре знання англійської, служба в елітних армійських підрозділах і, насамперед, лідерські якості. Нині програмі Israel at Heart виповнюється двадцять років. Понад 250 студентів уже її завершили, понад 45 навчаються, а щороку приєднуються близько 15. Сьогодні нею керує Естер Давид — випускниця програми, яка їздила до Сполучених Штатів з Israel at Heart у 2002 році.

Того року Міждисциплінарний центр у Герцлії надав Лоу звання почесного члена «на знак визнання його видатного внеску в публічну дипломатію Ізраїлю, майбутнє Держави Ізраїль та єврейського народу». Він також входив до правління Американських друзів Міждисциплінарного центру в Герцлії та Міжнародної ради опікунів «Гілеля».

Screams Before Silence

Після 7 жовтня Лоу став виконавчим продюсером Screams Before Silence — документального фільму 2024 року за участю Шеріл Сендберґ про сексуальне насильство, вчинене терористами ХАМАС під час різанини. Виступаючи на Герцлійській конференції в червні 2024 року, він наголосив на незалежності фільму: «Фільм був незалежним проєктом; ми не брали жодних грошей від уряду». Причина його підтримки була тією самою, з якої почалася Israel at Heart: «Я люблю Ізраїль, я люблю Ізраїль усе своє життя».

Чому він підтримує «Наза: Справжня історія»

Лоу публічно підтримує фільм «Наза: Справжня історія» та консультує його творців. В основі фільму — ідея, якою він керується з 2002 року: найпереконливіше на користь Ізраїлю свідчать самі ізраїльтяни, які були на місці подій і власними словами розповідають про побачене. Одна з молодих ізраїльтянок, чию роботу у Вашингтоні він колись спонсорував, Марина Наомі Смолянов, тепер входить до команди фільму.