7 жовтня: що зняв ХАМАС і що задокументували слідчі

Ранок 7 жовтня

Субота, 7 жовтня 2023 року, була єврейським шабатом і святом Сімхат Тора. Того ранку ХАМАС і союзні терористичні угруповання почали узгоджений напад із сектора Газа на південь Ізраїлю. Британська всепартійна парламентська комісія згодом описала початковий ракетний обстріл майже з 5 000 снарядів, прориви прикордонного паркану в 119 точках і проникнення суходолом, на парапланах і човнах. Розповідь Антидифамаційної ліги про той день стверджує, що нападники вбили понад 1 200 людей, переважно цивільних, і взяли 251 заручника. Парламентська комісія назвала 1 182 загиблих і понад 4 000 поранених і зафіксувала 251 людину, вивезену до Гази, з них 210 живими і 41 уже мертвими.

Ці підрахунки близькі між собою, і вони прямо показують одне: ціллю були цивільні. Парламентська комісія нарахувала серед загиблих 863 цивільних, 73 відсотки від загальної кількості, і встановила, що жінки і діти становили 27 відсотків убитих. Звід ізраїльських даних про жертви згодом оцінив кількість загиблих 7 жовтня в 1 195, зокрема 778 цивільних, 282 військових, 57 поліцейських і 38 членів місцевих груп безпеки, серед них двоє немовлят, 12 дітей до десяти років і 36 людей віком від 10 до 19 років. Більшість загиблих були ізраїльськими євреями. Терористи також убивали, ранили або викрадали арабських громадян Ізраїлю, серед них бедуїнів, та іноземних працівників. Серед убитих або взятих у заручники були громадяни 44 країн; найбільшою групою іноземних жертв були тайські сільськогосподарські працівники. American Jewish Committee зафіксував щонайменше 21 убитого з Таїланду і до 54 взятих у заручники і підтвердив, що серед загиблих і зниклих були філіппінці і шрі-ланкійці, які працювали доглядальниками вдома.

Цифри уточнювали в міру ідентифікації, і заперечувачі люблять на це вказувати. Подивіться, у який бік вони змінювалися. Ранні ізраїльські оцінки перевищували 1 400. У листопаді 2023 року речник Міністерства закордонних справ Ліор Хаят сказав Agence France-Presse, що оновлена цифра становить близько 1 200, «через те, що було багато неідентифікованих тіл, і тепер ми вважаємо, що вони належать терористам… а не ізраїльським жертвам». Він застеріг, що це оцінка, а не остаточний підрахунок. Нижчі підсумки стали результатом судово-медичної роботи, яка відокремила ізраїльських загиблих від терористів, убитих у боях, і зіставила фрагменти з іменами. Оспорювані цифри слід подавати як оспорювані. Порядок величин серйозно не оспорюють ні уряди, ні інформаційні агентства, ні парламентські та громадські слідчі, які оглянули місця подій.

Кібуци, фестиваль і дороги

Найбільша окрема втрата цивільних життів сталася на фестивалі транс-музики просто неба біля кібуцу Реїм, який зазвичай називають «Нова» або «Супернова». Парламентська комісія повідомила, що там було вбито понад 370 людей, переважно молодих відвідувачів, і назвала це найсмертоноснішим нападом на концерт в історії. Пізніший підрахунок ізраїльських військових, викладений у матеріалах про ідентифікованих викрадачів із ХАМАС, оцінив кількість загиблих на фестивалі в 364, а взятих у заручники — у 44. Від приблизно половини до 60 відсотків убитих загинули не на самому майданчику фестивалю. Тих, хто залишився, розстрілювали в схованках під сценою, за баром, у мобільних туалетах і в сміттєвих контейнерах. Тих, хто тікав, атакували із засідки в їхніх машинах з автоматів і реактивних гранатометів або вбивали гранатами, кинутими в придорожні укриття вздовж шосе 232, головної траси прикордонного з Газою району. Терористи ХАМАС захопили перехрестя на цій дорозі і перетворили понад 30 місць на зону вбивств.

У кібуцах вони ходили від будинку до будинку. Парламентська комісія зафіксувала напади на 32 цивільні громади: за лічені години в цих селищах було вбито 416 людей, і звідти забрали 183 з 251 заручника. Беері і Кфар-Аза мали найбільшу кількість загиблих цивільних — 99 і 62. Нір-Оз зазнав найбільше викрадень: 75 людей узяли в заручники і викрали сім тіл. У Беері деякі будинки підпалювали, щоб вигнати мешканців і розстріляти їх. Ізраїльський звід про той день фіксує, що після звільнення кібуцу знайшли понад 130 тіл (ця цифра може включати військових) і що сили безпеки знищили 103 терористів. У Кфар-Азі розслідування ЦАХАЛу, викладене в тому самому зводі, встановило, що в першій хвилі було близько 100 нападників, а друга хвиля залишила невелику місцеву групу безпеки проти значно більших сил; 64 мешканці громади з приблизно 900 людей були вбиті, 19 узяті в заручники. ХАМАС і Палестинський ісламський джихад були не єдиними озброєними учасниками. Парламентська комісія та ізраїльські військові розслідування відзначають інші угруповання з Гази, а подекуди й цивільних із Гази, які приєдналися після того, як паркан було відкрито. Розслідування ізраїльської армії згодом встановило, що того ранку на дорогах загинули п'ятеро робітників із Гази, які мали дозволи, і їхній ізраїльський водій.

Вони знімали це самі

Нападники записали значну частину цього самі. Парламентська комісія встановила, що терористи використовували камери GoPro, мобільні телефони і навіть телефони своїх жертв, щоб транслювати наживо вбивства, викрадення і наругу над тілами, і завантажували ці матеріали в Telegram та на інші платформи. Ізраїльські камери спостереження і відеореєстратори зафіксували ті самі години з іншого боку скла. Маючи стільки відео від першої особи, слідчим не доводилося покладатися на якесь одне свідчення. Злочинці самі транслювали значну частину злочину.

Сексуальне насильство: найбільше заперечуване, найретельніше перевірене

Сексуальне насильство — та частина записів, яку заперечують найзапекліше. Це також та частина, до якої слідчі ставилися найобережніше. Парламентська комісія описала закономірність, що повторювалася в кількох місцях і особливо на «Нові»: тіла, знайдені повністю або частково оголеними нижче пояса, переважно жіночі, зі зв'язаними руками і багатьма вогнепальними пораненнями, часто в голову. Вона зафіксувала повідомлення про групові зґвалтування, сексуальні каліцтва і насильство як над живими, так і над мертвими жертвами. У лютому 2024 року Асоціація кризових центрів щодо зґвалтувань в Ізраїлі, спираючись на офіційні джерела, ЗМІ, працівників екстрених служб і додаткові матеріали, передані центрам, повідомила, що жінок, дівчат і чоловіків ґвалтували, іноді під дулом зброї, зокрема нападали на поранених жінок, чинили групові зґвалтування і зґвалтування на очах у партнерів, рідних чи друзів. У дослідженні сказано, що напади «характеризувалися участю кількох нападників, нападами на очах у членів родини, стратами і супроводжувалися особливими садистськими практиками», зокрема каліченням геніталій. У липні 2025 року Dinah Project, що базується в Університеті Бар-Ілан, на основі свідчень тих, хто вижив, очевидців і рятувальників дійшов висновку, що сексуальне насильство було поширеним і систематичним на «Нові», на військовій базі Нахаль-Оз і в кібуцах Нір-Оз, Кфар-Аза і Реїм, із повторюваними закономірностями: жертви, знайдені частково або повністю оголеними зі зв'язаними руками, групові зґвалтування, що закінчувалися стратою, і насильство щодо геніталій.

Як збирали докази

Перші години були надзвичайною ситуацією з масовими жертвами, а не хрестоматійним місцем злочину. Тіла виносили під вогнем. Будинки ще горіли. Ідентифікація перетворилася на довгу судово-медичну операцію. Останки надходили до пунктів приймання і до Національного центру судової медицини Ізраїлю, лабораторії, яка зазвичай обробляє близько 2 000 справ на рік і була перевантажена. Її директор, доктор Хен Кугель, описав обвуглену масу, у якій КТ показала два хребти і два набори ребер — очевидно, дорослого і дитину, що злилися в останніх обіймах. Археологів Управління старожитностей Ізраїлю залучили, щоб знаходити обгорілі кістки, які інші могли б пропустити. Співробітники центру казали, що деякі тіла були настільки понівечені, обгорілі і фрагментовані, що їх, можливо, ніколи не вдасться ідентифікувати. Через кілька місяців ізраїльські посадовці все ще встановлювали нове: останки охоронця «Нови» Еліакима Лібмана знайшли в Ізраїлі після того, як їх помилково поховали разом із двома іншими жертвами фестивалю. Жар, фрагментація і змішані останки знищують докази, яких вимагає суд. Саме тому деякі ідентифікації тривали місяцями і саме тому деякі ранні публічні твердження про окремі поранення згодом відкликали.

Національна поліція Ізраїлю, ЦАХАЛ, ШАБАК і цивільні судово-медичні служби сформували кримінальну справу. Камери самих нападників були першоджерелом. Аналітики відкритих джерел відтоді використовували ці відео разом з інструментами розпізнавання облич, щоб назвати окремих виконавців. Окремо Асоціація кризових центрів щодо зґвалтувань опитала працівників екстрених служб. Dinah Project перехресно перевірив свідчення з відкритих джерел, ЗМІ, конференції і дослідження з юридичної точки зору. Міжпартійна британська парламентська комісія підготувала 315-сторінкову доповідь на основі особистих свідчень тих, хто вижив, родин загиблих і заручників, а також ізраїльських посадовців у сферах безпеки, медицини, науки і громадянського суспільства. У 2026 році Civil Commission on October 7th Crimes Against Women and Children оприлюднила результати дворічного розслідування Silenced No More, заснованого на свідченнях, офіційних записах і понад 10 000 фотографій і відеофрагментів, яке виявило тринадцять повторюваних закономірностей сексуального і гендерно зумовленого насильства.

Ці масиви роботи не тотожні, і вони відкрито визнають свої обмеження. Судово-медичні матеріали обмежували вогонь і швидкість вилучення тіл. Фотографії не завжди були добре класифіковані. Деякі інтерпретації непрофесіоналів були ненадійними. Асоціація кризових центрів щодо зґвалтувань і Dinah Project обидва зазначили, що багатьох жертв убили після нападу або вони були надто травмовані, щоб говорити, тож справжні масштаби, можливо, ніколи не будуть повністю відомі. Ці обмеження реальні. Вони не скасовують суті того, що зафіксували камери, патологоанатоми і свідки, які вижили.

Що знайшли слідчі, а чого ні

Нам не потрібно нічого перебільшувати. Записи достатньо переконливі разом з усіма виправленнями. Кількість загиблих знизили, коли неідентифіковані тіла визнали тілами терористів. Деякі останки поховали не з тими людьми, і їх довелося досліджувати повторно. Судово-медичні команди не завжди могли за обгорілими тканинами точно сказати, які поранення були завдані до смерті. Коротка операція з вилучення тіл не могла нанести на мапу кожне місце. Те, що пізніші розслідування таки нанесли на мапу, більш ніж достатньо, щоб поховати твердження, ніби нічого з цього не було.

Щодо сексуального насильства записи сходяться, і вони конкретні. Парламентська комісія встановила закономірність: зв'язані, частково оголені, розстріляні тіла, особливо на «Нові». Кризові центри щодо зґвалтувань виявили групові зґвалтування на фестивалі, у прикордонних громадах, на захоплених армійських постах і в полоні. Dinah Project назвав шість місць і розцінив повторення тих самих дій у кількох місцях як доказ планування, а не збіг. У травні 2024 року ЦАХАЛ оприлюднив відео допитів, у яких батько і син із ХАМАС, Джамаль Хусейн Ахмад Раді і його син Абдалла, розповіли, як зґвалтували жінку в кібуці Нір-Оз; Абдалла сказав, що потім батько її вбив. ЦАХАЛ також оприлюднив захоплені розмовники івритом і арабською, серед фраз яких були «Зніми штани», «Зніми одяг», «Жінки тут» і «Підніми руки і розсунь ноги». Навіщо рейдові на військові цілі такі фрази? The New York Times, як згодом виклали зводи судово-медичних записів, у грудні 2023 року повідомила про візуальні матеріали, надані ізраїльською владою, зокрема про жінку з цвяхами, вбитими в стегна і геніталії, і про смертельні поранення паху у військових і цивільних. ХАМАС заперечує, що його члени чинили сексуальні злочини. Двоє його захоплених членів на відео допитів, оприлюднених ЦАХАЛом, розповіли про зґвалтування.

Заперечувачі і те, чого вони не можуть пояснити

Заперечення має кілька форм: різанину сфабрикували або дуже перебільшили; загибель цивільних спричинили ізраїльські сили; сексуальне насильство — пропагандистська вигадка. Антидифамаційна ліга систематизувала твердження про те, що фотографії наслідків були інсценовані або згенеровані програмами, що ХАМАС не вбив жодного цивільного і що розповіді про зґвалтування не перевірені. ХАМАС заперечує звинувачення в сексуальному насильстві, тоді як камери його ж членів задокументували вбивства і викрадення. Муса Абу Марзук, член політбюро ХАМАС, стверджував, що більшість ізраїльських цивільних, убитих того дня, стали жертвами ізраїльських танкових снарядів і скинутих з повітря бомб, а не гвинтівок ХАМАС. А тепер послухайте Газі Хамада, іншого посадовця ХАМАС, на ліванському телебаченні 24 жовтня 2023 року: «„Потоп Аль-Акси“ — це лише перший раз, і буде другий, третій, четвертий» і «все, що ми робимо, виправдане». Це заява про намір, а не судово-медичний доказ. Вона погано узгоджується з будь-яким твердженням, що напад був обмеженим військовим рейдом, який пішов не за планом.

Відповідь на заперечення — не крик. Це збіг джерел, які не мають спільного замовлення: власні відео нападників; розслідування ізраїльської поліції та армії; судово-медична робота в Національному центрі судової медицини; британська парламентська комісія, яка зафіксувала страти, каліцтва і сексуальне насильство; дослідження кризових центрів щодо зґвалтувань на основі свідчень працівників екстрених служб; і юридичний огляд Dinah Project, який виявив ту саму закономірність у кількох місцях і назвав її систематичною. Ніщо з цього не вимагає ненависті до арабів із Гази як народу. Це вимагає відрізняти цивільне населення від терористичних угруповань, які спланували і зняли на відео вбивства родин, відвідувачів фестивалю й іноземних працівників, і від тих, хто й далі тримав заручників.

Ті, хто намагався це зупинити, були не лише солдатами. Юсеф Зіадна, водій, араб-бедуїн, привіз групу на фестиваль. Після дзвінка про допомогу о 6 ранку він повернувся під вогнем, зібрав у свій автобус близько тридцяти людей і доїхав до сусіднього кібуцу. Згодом він дізнався, що його двоюрідного брата вбили і що четверо членів його родини зникли. «Я сказав: ні за що, я кинуся назустріч смерті, якщо це означає, що я зможу врятувати життя», — пояснив він пізніше.

Записи залишаються

Терористи самі зняли свої злочини. Патологоанатоми, британська парламентська комісія і дослідники кризових центрів щодо зґвалтувань їх підтвердили. Той, хто досі каже, що цього не було, не просить доказів. Він відмовляється на них дивитися. Подивіться, як війну, що почалася потім, описують самі офіцери, у фільмі «Наза: Справжня історія», і прочитайте про ранок, коли 7 жовтня паркан не встояв, і що сталося 7 жовтня 2023 року?.