Заручники 7 жовтня: що ХАМАС зробив із 251 людиною

Скільки людей забрали

Уявіть собі перші години. 7 жовтня 2023 року ХАМАС і союзні терористичні групи перейшли з Гази на південь Ізраїлю, і ніхто не знав, хто зник. Родини дзвонили до лікарень і на армійські гарячі лінії. Імена то з'являлися в списках, то зникали з них — у міру того як упізнавали тіла і як людей, яких вважали викраденими, знаходили мертвими у власних домівках. Ранні офіційні цифри коливалися довкола 200–240. Jewish Virtual Library фіксує, що першу публічну оцінку — понад 100 — згодом переглянули до 242, а потім до 251. Саме цю останню цифру оприлюднила ізраїльська влада, і саме її тепер використовують провідні видання для людей, вивезених того дня в Газу. CNN у розслідуванні, опублікованому до третьої річниці, назвав кількість загиблих цивільних під час нападу — понад 1 200 — і повідомив, що знадобилися два роки війни і три угоди про припинення вогню, щоб повернути заручників додому, живими чи мертвими.

До 251 належать і ті, хто вже був мертвий, коли їхні тіла везли в Газу, і ті, кого забрали живими. CNN, посилаючись на ізраїльських посадовців і родини заручників, повідомив, що 206 із 251 викрали живими і що 40 із них згодом померли в полоні — приблизно кожен п'ятий. Ізраїльські військові посадовці і криміналістична робота, результати якої передали родинам, за даними того самого розслідування, пов'язали майже половину цих смертей із викрадачами. Інші смерті пов'язали з пораненнями, умовами полону або з ізраїльським вогнем і операціями. Щодо кількох обставини, можливо, ніколи не стануть повністю відомими. ХАМАС не відповів на запит CNN про коментар; Палестинський ісламський джихад сказав телеканалу, що він «не вбиває полонених». Криміналістичні й розвідувальні висновки — ізраїльські, і ніхто не зміг незалежно перевірити їх у самій Газі. Викрадачі, які взагалі вирішили тримати цивільних у тунелях, не надали жодних доказів.

Ким вони були

ХАМАС забирав не лише солдатів. Він забирав усіх, кого знаходив. Немовлят, дітей, бабусь і дідусів, тайських сільськогосподарських робітників, людей із подвійним громадянством, бедуїнів Негеву — громадян Ізраїлю, солдатів поза службою і молодих людей, які приїхали на танцювальну вечірку. На музичному фестивалі Nova біля кібуцу Реїм, як повідомила Foundation for Defense of Democracies, ХАМАС та інші терористи вбили понад 360 людей. Учасники фестивалю, які добігли до придорожніх бомбосховищ, не були в безпеці й там. Елія Коен, якого згодом тримали в полоні 505 днів, розповів CNN, що ховався зі своєю дівчиною Зів Абуд під тілами після того, як у переповнене укриття кинули гранати. Його завантажили в пікап разом із Гершем Голдберґом-Поліном і Ором Леві і повезли в Газу.

У кібуцах на кордоні з Газою терористи йшли від будинку до будинку. Заручників забирали з Беері, Кфар-Аза, Нір-Оза, Ніріма, Холіта, Нір-Іцхака, Магена та інших громад. З Нір-Оза ХАМАС і його союзники забрали 32-річну Шірі Бібас, її синів — чотирирічного Аріеля і дев'ятимісячного Кфіра — та її чоловіка Ярдена. Вони також забрали 84-річного Одеда Ліфшица, журналіста і засновника кібуцу, та його 85-річну дружину Йохевед. З Беері забрали Елі Шарабі, дружину і доньок якого вбили під час нападу. З Кфар-Аза забрали Емілі Дамарі і Дорон Штайнбрехер. Деякі з цих імен стали відомі всьому світу. Багато інших — ні.

Це були не лише ізраїльтяни. Наприкінці жовтня 2023 року FDD, посилаючись на ізраїльських посадовців, повідомила, що понад половина з тоді приблизно 230 заручників мала іноземне громадянство, зокрема 54 громадяни Таїланду, 15 аргентинців, 12 американців та інші, частина з них — із подвійним громадянством. Тайські робітники працювали в сільському господарстві прикордонного регіону. Ще до будь-якого перемир'я за посередництва Катару звільнили чотирьох людей: 20 жовтня — американок 59-річну Джудіт Раанан і 17-річну Наталі Раанан, а 23 жовтня — Йохевед Ліфшиц і Нуріт Купер, за хронологією війни Anti-Defamation League. Їхні чоловіки лишилися в полоні.

Що розповіли ті, хто вижив

Люди, які вийшли, розповідали свої історії ізраїльським медіа, лікарням, а згодом і іноземним журналістам. Деталі кожної камери різняться. Умови — ні. Багатьох тримали під землею. У січні 2024 року Армія оборони Ізраїлю оголосила, що виявила в Хан-Юнісі тунель завдовжки 830 ярдів на глибині близько 20 метрів із п'ятьма вузькими камерами, залізними дверима, матрацами і маленькими туалетами. Слідчі сказали, що ДНК та інші докази вказують: там тримали близько 20 заручників, зокрема шестирічну Емілію Алоні, чиї малюнки знайшли всередині; її та її матір звільнили за угодою листопада 2023 року. Речник ЦАХАЛу Даніель Хагарі сказав, що заручники пережили «тяжкі умови без денного світла, у щільному повітрі з малим вмістом кисню і жахливій вологості, через яку важко дихати». Шестирічна дитина на глибині двадцяти метрів. Ось для чого ХАМАС будував свої тунелі.

Йохевед Ліфшиц після звільнення описала викрадення як «пекельний вогонь, ситуацію, в якій ми й подумати не могли, що можемо опинитися», за тогочасним викладом її слів FDD. Їй було 85. Молодші чоловіки, яких тримали значно довше, описували повільне виснаження голодом. Елія Коен розповів CNN, що більшу частину полону провів у маленькому темному тунелі з Ором Леві, Елі Шарабі й Алоном Огелем, їхні ноги були скуті мотоциклетними ланцюгами, і вони ділили між собою рештки пити й консервовану квасолю. Зведення опублікованих свідчень Jewish Virtual Library фіксує те саме від інших: Офер Кальдерон, якого тримали 484 дні після того, як забрали з Нір-Оза разом із двома його дітьми, описав брудні матраци, тижні у вузьких тунелях і побиття дорогою в Газу. Повернені заручники, як зазначено в тому зведенні, втратили до 55 фунтів ваги.

Деякі жінки розповідали про сексуальні домагання або насильство з боку охоронців. Орі Мегідиш, ізраїльська військовослужбовиця, яку ЦАХАЛ визволив 30 жовтня 2023 року, згодом розповіла, що викрадач торкався її під приводом огляду рани. Ром Браславський, якого тримав Палестинський ісламський джихад, після звільнення у 2025 році розповів ізраїльському 13-му каналу, що його роздягали, зв'язували, морили голодом і піддавали сексуальному насильству. Це окремі свідчення, а не перепис досвіду кожного полоненого. Але закономірність не тримається на одному голосі: голод, темрява, переміщення між будинками і тунелями та полонені як засіб тиску.

Угода листопада 2023 року

Перший великий обмін не був мирною угодою. Це був викуп. Після тижнів посередництва Катару, Єгипту і США Ізраїль і ХАМАС наприкінці листопада 2023 року оголосили паузу в боях, щоб обміняти жінок, дітей і підлітків на арабських ув'язнених, яких утримував Ізраїль. Хронологія війни Anti-Defamation League фіксує, що 105 заручників, переважно жінок і дітей, звільнили в кілька етапів в обмін приблизно на 240 арабських ув'язнених, більшість із яких сиділи за насильницькі злочини. Зведення обмінів полоненими Jewish Virtual Library фіксує ті самі 105 — 81 ізраїльтянина, 23 громадян Таїланду і одного філіппінця — і тих самих 240 ув'язнених. Пізніший виклад FDD описав листопадові звільнення як 81 ізраїльтянина і 24 неізраїльтян, багато з яких були викраденими іноземними робітниками.

Пауза почалася 24 листопада і була продовжена. Вона зірвалася наприкінці місяця, коли ХАМАС, як повідомила FDD, відмовився надати список решти жінок і дітей і відновив ракетні обстріли. Угода повернула додому дітей і багатьох жінок. Вона не повернула більшість чоловіків, ні солдатів, ні загиблих. Бої відновилися. Протягом наступного року ізраїльські сили під час рейдів визволили кількох живих заручників, серед них Фернандо Мармана і Луїса Хара з Нір-Іцхака в лютому 2024 року та чотирьох полонених із Nova — Ноа Аргамані, Альмога Меїра Жана, Андрія Козлова і Шломі Зіва — з Нусейрату в червні. Вони також підняли з тунелів тіла. Кожну операцію задокументували ЦАХАЛ і поточні матеріали FDD. Це були винятки. Більшість решти полонених лишалася в Газі.

Угоди 2025 року і загиблі

Друга угода, укладена за участі США, Катару і Єгипту, набула чинності в січні 2025 року. American Jewish Committee, підсумовуючи оприлюднені умови, зазначив, що ХАМАС мав звільнити 33 заручників на першому шеститижневому етапі: жінок і дітей, чоловіків віком від 50 років і поранених цивільних, зокрема двох американців. Перші три живі жінки — Ромі Гонен, викрадена з Nova, а також Емілі Дамарі і Дорон Штайнбрехер, викрадені з Кфар-Аза, — вийшли 19 січня. Кожна наступна субота приносила нових живих полонених і, як вимагав цей етап, загиблих.

Подивіться, як ХАМАС поводився із загиблими. 20 лютого 2025 року він передав чотири труни, в яких, за його словами, були Шірі Бібас, Аріель, Кфір і Одед Ліфшиц, після інсценованого показу в Хан-Юнісі, який FDD описала як поставлену ХАМАС церемонію, де чорні труни пронесли на сцену. Ізраїльські судмедексперти ідентифікували Аріеля, Кфіра і Ліфшица. Четверте тіло не належало Шірі Бібас. Згодом його ідентифікували як тіло арабки з Гази. Потім ХАМАС передав останки, які Ізраїль таки ідентифікував як Шірі. Речник ЦАХАЛу Хагарі сказав, що криміналістичні висновки і розвідувальні дані показали: двох хлопчиків «не вбило авіаударом», їх «холоднокровно вбили», і «терористи не застрелили двох маленьких хлопчиків — вони вбили їх голими руками», що суперечить попередній заяві ХАМАС. Це ізраїльські висновки; за словами Хагарі, ними поділилися з іноземними партнерами. Дошкільник і немовля — і терористична організація, яка перетворила їхні труни на шоу.

Після першого етапу бої відновилися. Третя угода, частина укладеного за посередництва США припинення вогню в жовтні 2025 року, зобов'язувала ХАМАС повернути всіх, кого він ще утримував, живих і мертвих. CNN повідомив, що останніх 20 живих заручників звільнили 13 жовтня 2025 року. American Jewish Committee зафіксував, що в обмін Ізраїль звільнив 2 058 арабських ув'язнених. Загиблих повертали повільніше. Jewish Virtual Library повідомила, що ХАМАС порушив перший строк і передавав лише по кілька трун; щонайменше одного разу криміналістична експертиза встановила, що передане тіло не належало заручнику. 27 січня 2026 року, як повідомив Fox News, спецпосланець США Стів Віткофф заявив: «УСІХ 20 живих заручників і всіх 28 загиблих заручників у Газі тепер повернуто», — після того як було ідентифіковано останки ізраїльського поліцейського Рана Гвілі. Форум родин заручників і зниклих безвісти подякував адміністрації США. Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу згодом сказав: «Ми повернули всіх до останнього». CNN зауважив, що він рідко додавав, що не всі з них повернулися живими.

Родини, які не відступили

Форум родин заручників і зниклих безвісти постав одразу після нападу 7 жовтня. Родичі без військових звань і дипломатичних каналів збудували свій: намет, а потім площу в Тель-Авіві, що стала Площею заручників, щотижневі мітинги і плакати з обличчями дітей і бабусь та дідусів. American Jewish Committee заявив, що працював із понад 50 такими родинами. Їхня спільна вимога: полонені ніколи не повинні стати абстракцією.

Коли останні живі заручники вийшли на волю, частина тих плакатів уже була фотографіями загиблих. Діти Бібас були немовлям і дошкільником. 23-річного Герша Голдберґа-Поліна, викраденого з Nova, у 2024 році вбили в тунелі разом із п'ятьма іншими, чиї тіла ізраїльські сили згодом підняли. Тайські робітники, які приїхали збирати фрукти, загинули далеко від дому.

Хто їх забрав

Одна відмінність лишається. З одного боку — демократична держава, громадяни якої запекло сперечалися про ціну і все одно вважали повернення цивільних додому суспільним обов'язком. З іншого — терористичні групи, які взяли немовлят, сільськогосподарських робітників і відвідувачів фестивалю як розмінну монету, тримали їх у тунелях і виставили їхні труни на сцену. Цивільні в Газі заплатили страшну ціну у війні, що почалася після 7 жовтня. Це не змінює того, хто взяв заручників, і того, що розповідають про полон люди, які його пережили. Кожен, хто говорить про цю війну і лишає заручників поза розмовою, приховує причину, з якої вона почалася.

Подивіться розповідь самих офіцерів про війну у фільмі «Наза: Справжня історія». Потім прочитайте, як ЦАХАЛ знаходить заручників у Газі, і ліки для заручників у Газі: що показує фільм.